Тепловий пункт

Тепловий пункт (ТП) - це комплекс пристроїв, розташований у відокремленому приміщенні, що складається з елементів теплових енергоустановок, що забезпечують приєднання цих установок до теплової мережі, їх працездатність, керування режимами теплоспоживання, трансформацію, регулювання параметрів теплоносія і розподіл теплоносія за типами споживання.

ТП розрізняються по кількості та типу підключених до них систем теплоспоживання, індивідуальні особливості яких визначають теплову схему і характеристики обладнання ТП, а також за типом монтажу та особливостям розміщення обладнання в приміщенні ТП. Розрізняють наступні види ТП:

• Індивідуальний тепловий пункт (ІТП). Використовується для обслуговування одного споживача (будівлі або її частини). Як правило, розташовується в підвальному або технічному приміщенні будівлі, однак, в силу особливостей обслуговуваної будівлі, може бути розміщений в окремій споруді.
• Центральний тепловий пункт (ЦТП). Використовується для обслуговування групи споживачів (будівель, промислових об'єктів). Частіше розташовується в окремій споруді, але може бути розміщений у підвальному або технічному приміщенні однієї з будівель.
• Блочний тепловий пункт (БТП). Виготовляється в заводських умовах і поставляється для монтажу у вигляді готових блоків. Може складатися з одного або кількох блоків. Обладнання блоків монтується дуже компактно, як правило, на одній рамі. Зазвичай використовується при необхідності економії місця. За характером і кількістю підключених споживачів БТП може відноситись як до ІТП, так і до ЦТП.

Схема ТП залежить, з одного боку, від особливостей споживачів теплової енергії, що обслуговуються тепловим пунктом, з іншого боку - від особливостей джерела, що постачає ТП теплову енергію. Далі, як найбільш поширений, розглядається ТП із закритою системою гарячого водопостачання та незалежною схемою приєднання системи опалення.

Рис 2. Принципова схема теплового пункту

Теплоносій, що поступає в ТП по трубопроводу теплового вводу, віддає своє тепло в підігрівачах систем ГВП та опалення, а також надходить у систему вентиляції споживачів, після чого повертається у зворотний трубопровід теплового вводу та по магістральним мережам відправляється назад на теплогенеруюче підприємство для повторного використання. Частина теплоносія може витрачатися споживачем. Для заповнення втрат у первинних теплових мережах, на котельнях і ТЕЦ існують системи живлення, джерелами теплоносія для яких є системи водопідготовки цих підприємств.

Водопровідна вода, що надходить в ТП, проходить через насоси ХВП, після чого, частина холодної води відправляється споживачам, а інша частина нагрівається в підігрівачі першого ступеня ГВП і надходить в циркуляційний контур системи ГВП. У циркуляційному контурі вода за допомогою циркуляційних насосів гарячого водопостачання рухається по колу від ТП до споживачів і назад, а споживачі відбирають воду з контуру по мірі необхідності. При циркуляції по контуру, вода поступово віддає своє тепло і для того, аби підтримувати температуру води на заданому рівні, її постійно підігрівають в підігрівачі другого ступеня ГВП.

Система опалення також представляє замкнений контур, по якому теплоносій рухається за допомогою циркуляційних насосів опалення від ТП до системи опалення будівель і назад. По мірі експлуатації можливе виникнення витоку теплоносія з контуру системи опалення. Для заповнення втрат служить система підживлення теплового пункту, що використовує в якості джерела теплоносія первинні теплові мережі.

Стан переважної більшості теплових пунктів на даний момент можна охарактеризувати як жалюгідний. Це зумовлено, насамперед, тим, що в них встановлено морально та фізично застаріле обладнання. Спостерігається висока ступінь відмов і низька якість регулювання відпуску теплоносія, як наслідок - або «перетоп», що призводить до наднормативних втрат теплоти або (що трапляється набагато частіше) недопоставки теплової енергії споживачеві.