Даєш «опалювальний» комунізм!

Ось уже кілька років на Україні не святкується як «червона дата» 7 листопада. Тепер нечисленні групи шанувальників Ілліча змушені виходити на демонстрації, відпрошуючись з роботи. У цьому році взагалі справа не вигоріла - грип завадив. Взагалі, людей працездатного віку залишилося серед рядових членів КПУ дуже мало - «першу скрипку» там грають пенсіонери. Правда, це не заважає керівництву партії час від часу піднімати питання про «реанімацію» загальнодержавного святкування жовтня. 3 роки тому група депутатів-комуністів внесла до Верховної Ради відповідний законопроект. Заради цього «червоні» навіть вирішили пожертвувати 2 травня, зробивши його звичайним днем - щоб загальна кількість неробочих днів не збільшувалася.

Однак, як і слід було очікувати, бажаного подарунка осколки колись могутньої КПРС так і не отримали. Тим не менше, комуністична ідеологія ось уже кілька років як знайшла на політичному Олімпі потужну підтримку. Причому, з зовсім несподіваного боку - спочатку начебто праволіберальної Партії Регіонів, потім нібито «лівого», але теж цілком такого ж праволіберального Блоку Юлії Тимошенко. Якщо, звичайно, враховувати не популістські гасла «біло-сердечних» - а їх реальні справи. На зразок офіційного членства в Європейській народній партії, яка об'єднує тамтешніх «правих», таких, як Саркозі і Меркель. Або намір «лягти кістьми» - але не допустити хоч і кволенького, але підвищення соціальних стандартів.

Що ж привабливого знайшли діти великого бізнесу і ставленики української олігархії у вченні «бородатих класиків»? Так то й знайшли - комунізм. Що в перекладі з латині означає не що інше, як «гуртожиток».

Почалася ця історія рівно 3 роки тому. Напередодні «Великого Жовтня» віце-прем'єр з питань житлово-комунального господарства Володимир Рибак зробив багатообіцяючу заяву, що загрожувала «відгукнутися» мільйонам українських громадян великими неприємностями. Чиновник був налаштований проти індивідуального газового опалення в багатоквартирних будинках. За його словами, воно майже повсюдно «встановлюється за хабарі», «цей процес не регламентується законодавством України та висновками СЕС».Далі колишній головний комунальник висловив рідкісну турботу про здоров'я громадян: «Індивідуальні котли можуть створювати надзвичайні ситуації, шкодити здоров'ю сусідів і перевантажувати системи газопостачання житлових будинків ...Завтра люди отруяться, завтра відбудеться вибух  - і всі будуть осторонь, такого висновку немає».

Екс-віце-прем'єр прийняв рішення скликати міжвідомчу комісію, яка протягом двох місяців повинна перевірити всі факти хаотичного встановлення газових котлів у квартирах українців. З наступним наміром чи то взагалі припинити роботу вже змонтованих індивідуальних газових котлів - чи то заборонити «всього лише» встановлення нових котлів.

«ВОНА - це холодна зима!»

Щоправда, на щастя для населення, Кабміну Януковича в силу загострення боротьби за владу з Ющенком невдовзі стало не до житлово-комунальних розборок. Але що випавший з ослаблою руки біло-блакитного «жілкомспеца» «прапор опалювального комунізму» потрапив в надійні руки. І, незабаром після приходу до влади Тимошенко, її міністри знову заголосили про те, що «наближається крах опалювальних систем». Звичайно ж, у зв'язку, як неважко здогадатися, з «безконтрольними підключеннями автономного опалення».І хоча до абсолютно дебільної вимоги «автономщікам», що вже підключилися, «врізатися» назад у комунальні тепломережі  ще не дійшло - але щодо нових дозволів на цю справу влада дійсно дуже серйозно закрутила гайки.

Власне, формальної заборони Кабміну на «автономку» немає. Навпаки, її встановлення дозволяють - але лише за умови, якщо на нову систему переходить ВЕСЬ багатоквартирний будинок. А не як раніше - для кожної окремої квартири. Але якщо, наприклад, на це є бажання 95% мешканців - законних способів змусити приєднатися до них інші 5% просто немає. А комунальники козиряють тим, що, нібито, для цих самих «відмовників», поставляти тепло в будинок доведеться в колишніх кількостях. І, захищаючи їх права від «переплати» - порушують права тих, хто хоче жити в теплі.Особливо в останньому стараються виконкоми місцевих рад, які з неймовірним скрипом видають дозволи на встановлення індивідуальних котлів.

Насправді, дійсно наближається катастрофа, викликана зовсім іншими причинами. У першу чергу тим, як «Вона працює» на благодатній піарівській ниві «боротьби з кризою». Адже, щоб зовсім ганебно не збанкрутувати і з готівковими злиденними соцвиплатами (з огляду на неспроможність знайти інші джерела, крім кредитів МВФ), Юлія Володимирівна донезмоги урізала всі місцеві бюджети, з яких, власне, і йде фінансування житлкомгоспу.

Ось тільки кілька жахливих цифр що панує в галузі. Як повідомив в інтерв'ю ubr.ua Віталій Яковенко, голова Асоціації теплотехнічних компаній України: «На 1 км українських тепломагістралей щорічно припадає по 7 аварій. У Києві ще в минулому році щодня фіксували по 10 проривів труб, зараз - 34. У більшості квартир українського температура повітря не перевищує 15 градусів - при тому, що на вулиці поки - плюс. Комунальники не ризикують сильніше прогрівати помешкання, бо тепломагістралі зношені.

Якщо в середньому в 2000, 2001, 2003-му році змінювалася по кілька тисяч кілометрів тепломагістралей, мінялося десь 2, 2,5, 3 тисячі котлів, великих міських котлів, з міських котелень, то є статистика, яка надана тим же Міністерством ЖКГ: 2009-й рік - замінено лише 58 котлів,і замінено-відремонтовано близько 600 км тепломагістралей».

Бігом від вмираючого «комунізму»

Таким чином, стає ясно - комунальне опалення при нинішньому стані речей практично себе вичерпало. Альтернативою йому може стати опалення індивідуальне.Як це, власне, і має місце в більшості країн світу в приватизованих оселях - але перебуває на етапі відвертих «гонінь» з боку влади в самій «великій європейській державі».

Почнемо з короткого огляду на тему «що таке встановлення індивідуального газового опалення» - для тих, хто не дуже уявляє собі суть питання. За великим рахунком, це досить проста процедура: у квартиру на кухню ставиться газовий котел, у стіні пробивається дірка для його «вихлопної труби» - потім батареї центрального водяного опалення відрізаються від будинкової системи і підключаються до нового джерела.Якщо котел «двоконтурний» - то в оселі з'являється ще й своя гаряча вода. Все це займає в умілих руках не більше дня. Потім приїжджає бригада газовиків, які підключають через лічильник подачу газу - і «справа в капелюсі».

Незважаючи на простоту, цей процес коштує для власника квартири досить дорого. Якщо навіть не займатися встановленням яких-небудь «євробатарей» з «єврокотламі» - можна вкластися лише в одну тисячу «вічнозелених». Втім, криза дещо стабілізувада ціни - правда, лише в доларах. В усякому разі, саме суму в 7-8 тисяч гривень назвав цитований вище Віталій Яковенко.До того ж, відсотків 30, якщо не більше, в цій сумі займає вартість всіляких «довідок», «проектів», «висновків» - за одержання яких відповідні контори деруть з громадян дуже непогані гроші. Типу профільних НДІ, санепідстанцій, газових господарств.

Тим не менше, люди йдуть на ці витрати. І - не тільки ті, у яких є «зайві» гроші - останнім часом «відрізаються» від загальної тепломережі навіть пенсіонери. Причини лежать на поверхні - нам дісталось від СРСР колись досить непогане комунальне господарство, яке ще до «допомоги» Тимошенко тягло досить жалюгідне існування. Яке правильніше назвати скоріше «вмиранням». Гаряче водопостачання залишилося привілеєм лише самих великих міст - у маленьких селищах міського типу душ пішов разом з «проклятої радянською окупацією». Та й в обласних центрах, з початком «газової війни» з Росією, воду часом називати «гарячої» можна було лише з дуже великою натяжкою.

Теж саме можна було сказати і про температуру батарей взимку. Власне, і за радянськими нормами термометр у квартирі повинен був показувати всього лише 18 градусів. Багатьом таке «тепло» теплом аж ніяк не здається. Особливо, якщо в родині є маленькі діти або хворі. Але тепер навіть таке «холодне тепло» для значної частини городян стало недосяжною мрією. А найбільш цікавою інформацією стало читання зведень на тему: «Коли в будинках затоплять?». Індивідуальним ж котлом можна нагнати будь-яку, хоч «середньоазійську» спеку, в будь-який час - якщо, звичайно, захочеться.

Але, звичайно, головними причинами масової втечі мешканців багатоповерхівок від сумнівних принад центрального опалення в останні роки стали два нових фактора. Перший - через згадане вище вироблення ресурсу опалювальних систем почали лавинно наростати великі комунальні аварії. Один Алчевськ чого вартий... Другий - такий же «лавинний»: зростання тарифів на опалення. Скільки нині доводиться платити за «центральне» опалення своєї квартири - кожен з читачів пам'ятає, напевно, і уві сні - через це часто перетворюється на кошмар.А ось автономне газове опалення 2-3 кімнатний квартири «з'їсть» за самий холодний місяць близько 300 кубометрів газу за ціною близько 50 копійок за кубометр - що затягне всього лише на 150 гривень. Як то кажуть: «відчуйте різницю».

Неважко підрахувати, що витрати на індивідуальне опалення окупаються при такому розкладі десь за 2-3 роки - далі починається «чистий прибуток». Це якщо не зважати просто на можливість пожити, нарешті, по-людськи - насолоджуватися справжнім теплом у квартирі при першій потребі, митися під справжнім гарячим душем, не тремтіти від жаху в очікуванні аварії тепломережі в мороз під 30 градусів і т.д.

У другій половині статті ми продовжимо розмову про переваги індивідуального опалення - і розповімо, що може стояти за тягою  до «пережитків комуністичного минулого», яка раптово прокинулась у нашого "істеблішменту".

Юрій Юрко, Обозреватель